Чому саме ця тема?

Компетентнісний підхід на уроках 

української мови та літератури шляхом використання нових освітніх технологій

   Після позачергової атестації у 2014 році переді мною постало питання вибору нової методичної проблемної теми, над якою мені необхідно працювати. Я спробувала проаналізувати потреби сучасних дітей, поставити себе на їхнє місце, спостерігати за ними тощо і зрозуміла, що сучасних дітей не так просто зацікавити чимось, проте на допомогу мені прийшли нові технології, з якими я познайомилась, будучи на курсах підвищення кваліфікації. Вибір був нелегкий, але… я його зробила. Я обрала тему, яка звучить так: «Компетентністний підхід на уроках української мови та літератури шляхом використання нових освітніх технологій».
   Але спочатку треба пригадати, з’ясувати, опрацювати взагалі, що таке «компетентність»? Як зазначається у статті педагога А.В. Хуторського на сайті Osvita.ua, не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності – це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні. Досягти такого узгодження вдається не завжди. Під час симпозіуму Ради Європи на тему «Ключові компетентності для Європи» було визначено такий орієнтовний перелік ключових компетентностей.

Вивчати:

·         уміти витягати користь із досвіду;

·         організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;

·         організовувати свої власні прийоми вивчення;

·         уміти вирішувати проблеми;

·         самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

·         запитувати різні бази даних;

·         опитувати оточення;

·         консультуватись в експерта;

·         одержувати інформацію;

·         уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

·         організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;

·         критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;

·         уміти протистояти непевності та труднощам;

·         займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;

·         бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;

·         оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;

·         уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співпрацювати:

·         уміти співпрацювати та працювати у групі;

·         приймати рішення – улагоджувати розбіжності та конфлікти;

·         уміти домовлятись;

·         уміти розробляти та виконувати контракти.

Братися за справу:

·         включатись у проект;

·         нести відповідальність;

·         входити до групи або колективу та робити свій внесок;

·         доводити солідарність;

·         уміти організовувати свою роботу;

·         уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

·         уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;

·         доводити гнучкість перед викликами швидких змін;

·         показувати стійкість перед труднощами;

·         уміти знаходити нові рішення.

   Аналіз даного переліку компетентностей показує їх достатню креативну спрямованість, хоча й не завжди в явному вигляді, а як підготовчий етап до творчості. До власне креативних компетентностей із даного списку можна віднести: «уміти витягати користь із досвіду», «уміти вирішувати проблеми», «організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій», «уміти знаходити нові рішення».

     У даний час існує ряд спроб визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Наприклад, «готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач».

      Спорідненим поняттям тут є «готовність» учня. У словнику С. Ожегова під готовністю розуміється «згода зробити що-небудь» або «стан, при якому все зроблено, усе готове для чого-небудь». Дійсно, поняття «стан» може характеризувати компетентність учня, готового використовувати «засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності», але в даному випадку не враховується особистісне значеннєве ставлення учня до майбутньої діяльності, до предмета цієї діяльності, а також не конкретизується, які саме «практичні та теоретичні задачі» будуть вирішуватись при реалізації компетентності.

     В іншому документі під компетентністю мається на увазі «здатність до здійснення практичних діяльностей, що вимагають наявності понятійної системи й, отже, розуміння, відповідного типу мислення, що дозволяє оперативно вирішувати проблеми та задачі, що виникають».

  Також варто відрізняти просто «компетентності» від «освітніх компетентностей». Компетентності для учня – це образ його майбутнього, орієнтир для освоєння. Але в період навчання в учня формуються ті чи інші складові цих «дорослих» компетентностей, і щоб йому не лише готуватись до майбутнього, а й жити в сьогоденні, він освоює ці компетентності з освітньої точки зору. Освітні компетентності відносяться тільки до тих, що включені до складу загальноосвітніх галузей і навчальних предметів. Такі компетентності відбиваються предметно-діяльнісною складовою загальної освіти та покликані забезпечувати комплексне досягнення її цілей. Як приклад можна навести таке. Учень у школі освоює компетентність громадянина, але повною мірою використовує її компоненти вже після закінчення школи, тому під час його навчання ця компетентність слугує в якості освітньої. [11]
    Отже, можна зробити висновок, що «Компетéнтність (у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід) – це проінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність також визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. В Україні Державний стандарт початкової загальної освіти визначає такі види компетентності: комунікативна, міжпредметна, предметна. Останню розділяють на математичну, природознавчу і соціальну. [10]

     Але повернемось до нашої теми… За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки молодої людини. Саме компетентністний підхід покликаний покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя, звернутися до пошуку нових підходів у вивченні предметів. Компетентність визначається як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, здобутих завдяки навчанню.

        Питання формування компетентностей висвітлено в Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти, нових програмах. У цьому Державному стандарті поняття вживаються у такому значенні:

- Ключова компетентність - спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

- Ключова компетенція - певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини.

        Відповідно до всього цього пропонується адекватне змістове та організаційне наповнення системи формування компетентностей учнів за рахунок реалізації певних методів і технологій навчання. Найрезультативнішими визначають метод проектів, дебати,позакласні заходи,уроки-конференції, створення портфоліо учня та технологію розвитку критичного мислення через читання та письмо, використання інноваційних, рефлексивно-предметних, ігрових технологій. Зазначені методи та технології ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця чужої волі. Психологія компетентнісного підходу до навчання спрямована на те, як допомогти дитині пізнати себе (самопізнання), як оцінювати себе (самооцінка), як навчити самоаналізу (рефлексія), скласти життєву програму, проект (само проектування), і, звичайно, як планувати, організовувати діяльність задля досягнення мети життя, як здійснювати відповідальний життєвий вибір.
    Усі ці технології можна застосовувати на уроках української мови та літератури для формування предметних компетентностей. Саме про них [предметні компетентності] йтиме далі мова. Отже, до предметних компетентностей української літератури належать:

      Більш детально про них:

1)    Власне читацька – знання теорії, здатність ефективно взаємодіяти з художнім твором, розуміти його підтекст, вміти вести діалог з письменником, давати особистісну оцінку прочитаному на основі своїх вражень та авторської позиції;

2)    Ціннісно-світоглядна – розуміння світоглядних категорій, що знайшли художнє відображення в літературних творах, уміння визначати й аргументувати оцінне ставлення до них;

3)    Комунікативно-мовленнєва:

- Розуміння специфіки мови художнього твору, володіння основними мовленнєвими видами діяльності, здатність до написання робіт різного жанру;

- Розуміння чужих і створення власних висловлювань у повній відповідності до мети й обставин спілкування;

- Уміння й навички успішної комунікації;

- Уміння висловлювати власну думку.

4)    Діяльнісна:

- Застосування набутих знань на практиці;

- Здатність конструювати свою діяльність від постановки проблеми до одержання бажаного результату, переносити сформовані вміння на незнайому навчальну ситуацію;

5)    Громадянська – виховання свідомого відповідального громадянина держави, який є соціально активною особистістю з усвідомленою громадянською позицією, почуттями національної свідомості, гідності;

6)    Продуктивна:

- Залучення учнів до дослідницької роботи, до участі в конкурсах дитячої творчості та вікторинах;

- Заохочення учнів до створення власних творів у різних видах мистецтва;

- Здатність до розв’язання будь-якої задачі творчо; бажання й вміння діяти оригінально, з новизною;

7)    Народознавча:

- Здатність до самоідентифікації;

- Піднесення національної та формування соціальної самосвідомості;

- Виховання поваги до народних символів, звичаїв і традицій.

8)    Загальнокультурна:

- Сприймання літератури, навколишнього світу, творів мистецтва в цілісності як невід’ємної частини національної культури;

- Знання особливостей історико-літературного процесу та вміння оцінювати художній твір у широкому літературному та соціокультурному контексті.

9)    Інформаційна – оволодіння самостійно та продуктивно працювати з різноманітними друкованими й електронними джерелами інформації; складати конспект; відвідування музеїв.

10)                      Інтеркультурна:

- Готовність, здатність до комунікативної, кооперативної діяльності;

- Оволодіння комплексом відповідних умінь (слухати, переконувати, дискутувати, аргументувати власну думку тощо).

11)                      Навчально-пізнавальна – уміння учнів працювати з різноманітною інформацією в умовах пошуку, дослідження; застосовувати здобуті знання.

12)                      Емоційна – здатність емоційно реагувати на кожний літературний факт, явище, пов’язані з певним явищем в літературі.

13)                      Рефлексивна – здатність здійснювати самоконтроль і самооцінку власної діяльності, знаходити й усувати причини труднощів.

14)                      Особистісна – вміння виявляти самостійність, організовувати свою діяльність, володіти правилами етики, співробітництва.[8]

        Що стосується предметних компетентностей з української мови, то до них належать:

    1)    Мовленнєва:

      - Розуміти зміст сприйнятого на слух або прочитаного тексту;

   - Орієнтуватися в умовах спілкування й підтримувати його, будувати усне й письмове висловлювання на певну тему.

    2)    Мовна (лінгвістична):

      -         Розрізняти звуки мови й мовлення, правильно вимовляти й писати слова;

      -         Визначати значущі частини слова;

      -         Розрізняти види речень;

      -         Інтонувати речення відповідно до розділових знаків;

     -         Правильно писати слова, розставляючи розділові знаки в реченнях і текстах.

    3)    Лексична – уміння та здатність використовувати мовний словниковий запас.

  4)    Граматична – здатність розуміти і виражати граматичне значення, розпізнаючи правильно оформлені згідно з цими принципами фрази та речення.

    5)    Орфографічна – уміння правильно писати букви, звуки та пунктуаційні знаки; уміння правильно писати слова відповідно до орфографічних правил.

    6)    Орфоепічна – уміння правильно озвучувати написане; знання правил написання та вимови слів; уміння користуватися словником.

   7)    Семантична – здатність усвідомлювати й контролювати організацію змісту при перекладі текстів, створенні власних висловлювань.   

   8)    Функціональна – використання в спілкуванні усного мовлення та письмових текстів зі спеціальними функціональними цілями; уміння спілкуватися.

   9)    Стилістична – уміння стилістично забарвлювати мовлення; аналізувати мовний матеріал; створювати власні висловлювання різних типів і жанрів; удосконалювати текст, посилюючи в ньому ту чи іншу стилістичну рису, що сприяє виразності мовлення.

   10)                      Риторична – уміння будувати доцільне, змістовне, виразне висловлювання.

    11)                      Інтелектуальна:

    -         Передбачає здатність учнів працювати з різноманітною інформацією уміння застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях;

   -         Володіння прийомами самосійного здобуття нових знань, високий рівень розвитку пізнавальних процесів, уміння працювати в умовах пошуку, дослідження.

   12)                      Креативна: здатність до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання й вміння діяти оригінально, передбачаючи новизну.[8]

 Оскільки я працюю також у старших класах, і у нашому закладі профіль української філології, то доцільно було б звернути увагу на цю паралель. В  умовах профільного навчання дуже важливо розвивати в старшокласників інтелектуальну компетентність, яка передбачає здатність учнів працювати з різноманітною інформацією, володіння прийомами самостійного здобуття нових знань, застосовувати їх у різноманітних ситуаціях, високий рівень розвитку пізнавальних процесів; креативну компетентність, що передбачає вміння розв’язувати творчо будь-які навчальні завдання, передбачати їх новизну; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально тощо. Все це позитивно впливатиме на розвиток у старшокласників комунікативних умінь.

 Компетентнісний підхід до розвитку мовлення старшокласників вирішальним передбачає самостійність, критичність їхніх суджень під час обговорення певних життєвих проблем, які їх цікавлять. Це сприятиме посиленню розвитку в учнів самостійності суджень, умінь обґрунтовувати свої думки, зіставляти їх з іншими, що, безперечно, належать до ключових компетентностей.

 Крім того, для формування комунікативних умінь учнів старшої школи потрібна раціональна система завдань, яка забезпечить процеси навчання мовлення і буде побудована на текстовій основі, оскільки на будь-якому тексті (висловленні) вирішується комплекс завдань, що стосуються передусім змісту, композиції і мовного його оформлення. Для їх розв’язання слід залучати такі завдання і види робіт, які сприяли б розвиткові в школярів певного комунікативного вміння. Серед них слід відзначити такі, як: складання конспектів, рефератів, бібліографії, написання статей, анотацій, рецензій на почуте і прочитане, інтерв'ю, портретних нарисів, резюме; підготовка повідомлень, доповідей на лінгвістичні, морально-етичні, суспільні теми, виступів у науковому стилі та їх оцінкою, на зборах, семінарах; написання творів-описів, творів-роздумів, переказів (докладні, стислі, з творчим завданням), редагування висловлювань; конструювання діалогів і полілогів, дискусій; моделювання ситуацій тощо. [9]

 Таким чином, компетентнісний підхід є орієнтиром, який спрямовує дії вчителя на розвиток комунікативно компетентної особистості старшокласника. Успішність його розвитку залежить від багатьох чинників, серед яких: підвищення ступеня мотивації учіння за рахунок усвідомлення його користі для нинішнього і подальшого життя учнів, їхнього спілкування в різних ситуаціях; підвищення долі індивідуальної самоосвіти, уваги до способів роботи з інформацією, форм і методів навчання; урахування вікових особливостей старшокласників; забезпечення здійснення ними індивідуальної освітньої траєкторії, знаннями і вміннями, необхідними для здійснення соціального аспекту використання української мови (дотримання культури мовлення, мовленнєвого етикету, мовленнєвої поведінки) тощо.
 Отже, на цьому блозі я спробую показати, які завдання можна використовувати, щоб досягти мети, яка переслідує ту тему, над якою я працюю. Завдання та поради будуть як мої власні, так і запозичені у інших педагогів (з відповідними посиланнями).

                                                    Джерела, якими я користувалась:

    1. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2000. - № 6. 

 2. Українська мова. 10-12 класи. Програма для профільного навчання загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний рівень. - К. : Грамота, 2009. 

   3. Пентилюк Марія. Компетентнісний підхід до формування мовної особистості в євроінтеграційному контексті / Марія Іванівна Пентилюк // Українська мова і література в школі. - №2. - 2010. - С. 2-5. 

    4. Гудзик І. П. Компетентнісне спрямування шкільних мовних курсів / І. П. Гудзик // Педагогічна і психологічна науки в Україні. - Т.2. - К. : Педагогічна думка, 2007. 

    5. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. - К. : Вид-во А. С.К., 2004. - 192 с. 

  6. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, навчання, оцінювання / наук. ред. проф. СЮ. Ніколаєва. - К. : Ленвіт, 2003. - 273 с. 

   7. Казаков В. Г. Психология : учебник для индустр.-пед. техникумов / В. Г. Казаков, Л. Л. Кондратьев. - М. : Высшая школа, 1989. - 383 с.

   8. Презентація "Ключові компетентності"

   9. Компетентнісний підхід до мовленнєвого розвитку старшокласників в умовах профільного навчання української мови (стаття)

    10. Компетентнісний підхід_Вікіпедія

    11. Хуторський А.В Ключові освітні компетентності (стаття)

    12. Компетентнісний підхід на уроках української мови та літератури шляхом використання нових освітніх технологій (презентація)